Таємниці островів

Чоловік середніх років стоїть на балконі розкішного особняка,
він курить трубку, його очі прикриті через яскраве сонце, що майже знаходиться в зеніті.
Легкий океанський бриз розпушує його волосся і вуса.
Відчуття прохолоди миттєво проходить і його місце займає важка, в'язка жара.
Чоловік чує як відчиняються двері його офісу.
Він неквапливо обертається, відводить фіранки руками і заходить до кімнати, залишаючи двері на балкон відкритими.
Всі стіни офісу заставлені шафами, частина з них книжкові а інші заповнені предметами морської тематики.
-- Антоніо, ваша кава і пошта. -- Доноситься з дверей.
-- Заходь, поклади на стіл. -- Втомлено відповідає Антоніо і сідає в високе крісло за масивний стіл, що здається займає половину кімнати.
Спочатку в кімнату заїжджає візок а за ним з'являється чоловік похилого віку який його штовхає.
Він повільно підходить до столу і слухняно виставляє на стіл каву і починає викладати листи.
Антоніо тягнеться до філіжанки але щось чіпляє його погляд -- після чергової купи листів з печатками офіціальних установ покоївка достає з візка конверт без жодних позначок, який, судячи з подряпин та плям, подолав чималий шлях.
-- А це що? Звідки прийшло?
-- Це знайшли на порозі однієї з ваших 'спеціальних' квартир, не хвилюйтеся, на ньому нема вашого імені
Антоніо бере конверт до рук, розвертає його, потім швидко розриває оболонку, достає звідти пом'ятий лист і починає читати.
Поки його очі бігають по листу, його брови зближуються і вираз на його обличчі стає дуже серйозним.
Після того як він закінчив читати, Антоніо підводиться з крісла і вирушає в подорож по своєму кабінету, роздивляючись вміст шаф.
Літній чоловік стежить за Антоніо поглядом і не розуміє чи можна йому вже йти.
Нарешті, Антоніо зупиняється біля моделі каравели за склом.
-- Маємо проблему на островах. -- Антоніо обертається і дивиться на літнього чоловіка через що той становиться по стійці смирно. -- Треба зібрати загін і піти перевірити
-- Когось з сім'ї чи...
-- Ні -- перебиває його Антоніо -- краще когось кого не шкода
-- Зрозумів. -- Відповідає літній чоловік і прямує до виходу. Коли він вже почав закривати двері його наздоганяє вигук Антоніо
-- Сходи до О'Брайана, він і його люди теж потрібні